Великий майстер: насильницький, шокуючий геній Юзефа де Рібера

 

 

Юзеф де Рібера


Від мучинецьких святих до мучителів інквізиції Юзеф де Рібера перетворив людську жорстокість на захопливі твори мистецтва. Чому він не відомий як Караваджо чи Гойя?


Юзеф де Рібера був фантастичним художником чоловічого тіла. Не зображував героїчний, ідеальний, м’язовий організм античної скульптури (хоча він міг зробити і це). Він був живописцем кровопролиття, плачущих очей, зістарених м’язів, брудних пальців, зчеплених зубів і натягнутого волосся; подвійні підборіддя, виступаючі вуха, обвисла шкіра і руки, які стискаються на шиї. Він також любив малювати зім’ятий папір, вирвані лапки, шкурки тварин і цибулеву шкіру – всілякі дивні речі, по суті.

У темно гламурному Неаполі 17 століття, де він провів більшу частину свого життя, Іспанець за походженням, Юзеф був природним наступником Караваджо. Але в Британії він не є таким відомим. Є лише кілька його картин у британських музеях. Він ніколи, дотепер, не мав персональної виставки у Великобританії. 

Варто зазначити, що іноді він малював жінок: красивих Мадонн з рожевими устами, та з їхніми чарівними, пухкими дітьми Ісусами. Але вони виглядали занадто блідо біля його кремезних реальних чоловіків. Одна з його визначних робіт, Свята Марія Єгипту – зображення каяття і відлюдника. Як на мене ця картина викликає справжнє захоплення, сивоволоса жінка, з ключицями котрі виступають зі старіючої шкіри, її все ще міцні та робочі руки, червоні пальці.

Одна з його визначних робіт, Свята Марія Єгипту - зображення каяття і відлюдника. Як на мене ця картина викликає справжнє захоплення, сивоволоса жінка, з ключицями котрі виступають зі старіючої шкіри, її все ще міцні та робочі руки, червоні пальці.
Свята Марія Єгипту

 

Бородата жінка

Ще одна визначна робота Юзефа де Ріберо, зберігається в Прадо, відома як Бородата Жінка (The Bearded Woman) – портрет Магдалини Вентура та її чоловіка. Дитина годується з грудей Вентури, а її обличчя покрито довгою чорною бородою. Коли картина була показана на виставці Рібера в музеї Метрополітен в Нью-Йорку в 1992 році, в каталозі говорилося, що “геніальний художник перетворив ненормальний, майже огидний медичний випадок у чудовий твір мистецтва”. Відношення до статі та тіла, на щастя, змінилося. Тепер можна роздумувати про гідність і силу, яку Рібера надав своєму живопису.

Ще одна визначна робота Юзефа де Ріберо, зберігається в Прадо, відома як Бородата Жінка (The Bearded Woman) - портрет Магдалини Вентура та її чоловіка. Дитяча годується з грудей Вентури, а її обличчя покрито довгою чорною бородою
Бородата Жінка

Рібера: «Мистецтво насильства», назва виставки котра відкривається в картинній галереї «Дульвич» цього місяця у Лондоні.

Назва виставки натякає на ще один аспект його роботи: його інтерес до крайнощів фізичних страждань, часто особливо жахливого мучеництва або міфологічної сцени. Протягом багатьох століть він мав репутацію насильницької людини, зображував сцени повішення, здирання шкіри, на певно він сам був дуже жорстоким.

Strappado

Дослідження, проведене спеціалістом по художнику Рібера,  Едвардом Пейном, що є співкуратором шоу, відкидає цю точку зору. Ло Spagnoletto, або маленький іспанець, мав прізвисько Рібера. Він народився біля Валенсії 1591 року і переїхав до Італії у віці 16 років, щоб вивчати живопис, спочатку осідав у Римі, перш ніж переїхати до Неаполя. Неаполь був неминуче насильницьким, а також густонаселеним, космополітичним та захопливим. Страшні покарання, такі як strappado – де людина була підвішена за зап’ястя, прив’язані за спиною — були звичайним публічним видовищем.

 Юзеф де Рібера Один з його малюнків зображує чоловіка, який переживає страппадо (strappado), а функціонери з інквізиції з папером та пером у руках — допитують його. Плечі людини що піддається тортурам вивернуті, а сам він дефекує
Strappado

«Він був свідком багатьох таких покарань, як на приклад трибунал Вікарій у Неаполі», вважає Пейн. Один з його малюнків зображує чоловіка, який переживає страппадо (strappado), а функціонери з інквізиції з папером та пером у руках — допитують його. Плечі людини що піддається тортурам вивернуті, а сам він дефекує. Такі огидні сцени людської жорстокості наводять думки про Гойю, який творив 100 років по тому. Пейн стверджує, що Рібера зображував ці мерзенні акти, не захоплюючись ними.

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: